КРИТИКАНКА

Привітики. Я не з пустими мізками прийшла.

І зазначу.

Спочатку я Читачка, а потім вже Писачка.

Якщо ви не любите книги на українській мові, то не псуйте свій простір. Настрій. Але час попсуйте:) бо дещо цікавеньке не можна обминути поглядом.

Йдете все одно геть?

Ну і йдіть! Я продовжу і без вашої ВЕЛИЧНОЇ УВАГИ.

Ах ви повернулися?

Де моя мітла… втечу від вас сама:)

Тепер серйозно. Є книги які зачепили мою увагу. І дуже приємно, що мені особисто подобається розмовляти українською мовою, підвищувати рівень розвитку в мовній системі. Бо це КЛЬОВО знати свою мову та культуру різних видів мов.

На п'єдесталі у мене 5 книг.

І кожна із них пронумерована. Перш ніж, ні не НІЖ розріже хліб знань, а бібліотека розділить із нами свою працю у ЗМІСТІ самоосвіти в кожному із нас. Хочу подякувати двом бібліотекам, за те що вони БЕЗКОШТОВНО дають змогу почитати книжечки.

Велика дяка Полтавській обласній універсальній бібліотеці ім. І.П.Котляревського та Бібліотеці — філії номеру 5.

Тепер про самих книг. І першою в нас йде:

1)«Все складно або ні» Дар'я Коханова(брала в другій зазначеній бібліотеці) — досить напружний своєрідний сюжет. Стиль подобається. Читала із легкістю. Але розчарування настало в кінці прочитання. Розчарування від своєї здогадки. Автор обрала невірну, як на мене читачки обкладинку. Тобто саме ця обкладинка і стала вже на початку читання, відгадкою на запитання «Хто ж цей злочинець?» Тому це мінус. Але автор МОЛОДЧИНКА, вона чудово пише та закохує читача у свій час світу. Бажаю їй обирати складні обкладинки, щоб це не відбивало спрагу апетиту до сюжетних ліній. Так тримати ракурс!

2)«Ящірка та її хвіст» Христина Козловська(брала у першій зазначеній бібліотеці) — здивувалася коли читала, я звісно люблю казкових персонажів, люблю віднаходити для себе ВІДПОВІДЬ на своє запитання у власній життєвій ситуації. І найбільше запам'яталося про поета та щура, який жер вірші поета у своїй схованці. Той думав що його читають, чому і радів. Від нього відмовилися всі. Бо поет був несповна розуму, любити своє натхнення… більше аніж свою родину, це вже скрутне становище в душі. Слова щезають назавжди, як це довів шлунок щура, а людина нічого вже не хоче бачити, як її колись прочитають. У якомусь віці. Якщо хтось… ні звісно, це добре що ми всі чіпляємося за свої ДАРИ. Але що насправді робить нас щасливими? Відповідь у кожного своя, як і сама окрема людина. Та все ж, не варто забувати і про себе в душевному стані, бо залежність дуже ОМАНЛИВА. Дякую вам пані Христино, за ваше правильне мислення у письмовій формі викладеного. Успіху в творчості!

3)«Лаовай» Катя Кулик(брала у першій зазначеній бібліотеці) — ВІДКРИТТЯ РУКОЛИ! Завдяки героїні цього тревелогу, я закохалася в шпинат та руколу:) і звісно про пригоди із 25 бажань на рік. Вау, як то кажуть на родині у Китаї… копнула відра:))) ця авторка пише просто до сміху як «упісювано». Для неї немає границі у словах. Я щиро в захваті від героїв, від того що там панує справді ЖАГА ДО ЖИТТЯ. І наригати на те, що це занадто вже переходить всі рамки дозволеного. Життя одне. Насолоджуйся!!! Відкривай у собі СВІТ, не шукай чужого. Дякую вам авторко за цю гарну МОТИВАЦІЮ. До речі поступово складаю свій список ПОТРІБНИХ БАЖАНЬ:) це діє… якщо бажаю цього.

4)«Мені хотілось щоби хтось мене десь чекав» Анна Гавальда(брала в першій зазначеній бібліотеці) — так французи це не китайці:) але можуть бути дуже ОРИГІНАЛЬНО СКОМПРОМЕТОВАНІ. Це весело:) але серйозні теми переважають більше. Отож мені сподобалося як до кожного героя в новелі, Анна Гавальда показує не саму людину, а її РИСУ ВЧИНКУ до події. Ось цього не вистачає мені в собі. Візьмемо новелу «Кетгут» її героїня працює ветеринаркою, яка звісно не може не любити тварин. Але люди бувають ще ті СКОТИНАМИ. І ті нелюди згвалтували бідну дівчину у сараї де корова повинна була народити. Що героїня робить? Вона випиває з ними, бо це її прихована помста і вона не повинна горланити, після скоєного. Не вважає себе ЖЕРТВОЮ. Коли гвалтівники засинають, вона бере ножиці та розрізає їм дітородний органчик. Навпіл. Це була стратегія холодного розуму. Не емоційного стану. Зашиває їхню «ранку» кетгутом і йде собі геть. Звісно її впіймають пізніше, але вона помстилася за себе і не чекає ЗАХИСТУ від когось там… це дико так, але риса цього вчинку не настільки низька як саме психічне згвалтування. Авторко дякую вам за ваш французький поцілунок. Тепер всі дівчата підуть навчатися азам ветеринарної медицини:)

5)«Оповіді про кохання, божевілля та смерть» Орасіо Кірога(брала в першій зазначеній бібліотеці) — уругвайський письменник та українська читачка складуть разом тандем божевільного кохання в якому буде прірва до Смерті. Ах, жарт:) це я так вчуся писати анотації:) відкрила для себе новітнього періоду в своєму часі цього незвичайного автора. Почалося все із мого приходу до бібліотеки. Починався знову карантин. Я не знала що брати із перерахованого, бо ще й Терези, довго вагаюся і можлива похибка у власних рішеннях. В мені вмикається нюх слідопита, в пошуках дуже цікавих книг. І тут це чуття не підводить, і мій книжковий апетит поповнюється жалюгідним інтересом до складу якого увійшли: божевілля, кохання і жах який є реальним і в нас самих. Дуже раджу самим ОСОБИСТО прочитати його цікаві твори «Зарізана курка», «Дикий мед», «Мозкова гарячка та її тінь», «Кораблі — самовбивці», «Пора кохання, „Анаконда“ і зробити для себе висновки. Я дуже радію, що цей автор написав свої твори не даремно, що його переклали і на українську мову, окрема дяка і перекладачці Галини Грабовській, це прекрасно що ця книга ВІДНАЙШЛА мене і впустила у своє СЕРЦЕ.

Щаслива людина, яка може ВСЕРЕДИНІ СЕБЕ відкрити всі замки.

Але погано що іржа проїдає замки, які починають гнити, і людина іржавіє розумом та переходить в стан розкладання… тож устигни не заіржавіти у своєму житті.

Дякую ВСІМ ЗА УВАГУ ТА КОРИСТЬ ВІД ПРОЧИТАНОГО:)