Симптом "ВІВЦЯ"

ТиШа. ТиШа.

ШаТи. ШаТи.

Щось.

Негарно мені стало.

П'янко — в'яла.

Мертва.

Квітка.

Клац.

Вогник.

Цигарка.

Дим.

Закури УСЯ Земля.

Тільки.

Тілько, не ВЕСНА.

Гидкі.

Липкі.

Ціпкі Сни.

Я вриваюся у Гри.

Запа.

За-па.

ЗАПАПА.

Моро.

Мо-ро-роЧЕННЯ.

Бризк парфумів на СЕРЦЯ.

Я не_ВІЛЬНА_я ВІВЦЯ.

Зуро.

Зу-ро.

Зуроро.

Лине речення в МИТЦЯ…

Вівця бігає злегка.

Знову. Знову.

Без Хвіста.

© Альбіна Діденко

21.03.2021.
P.S.Чому я визначила цю цікаву для себе
публікацію, як Симптом «ВІВЦЯ»?

Що взагалі тут цікаве?

Якщо тобі читачу незрозумілі мої думки, це
НОРМАЛЬНО.

Мені моє зрозуміле:)

Все ж відкрию таємничу скарбницю до своїх
мізків, обережно можливе ОБПЕЧЕННЯ!

Вівця це натяк на образу. Але є ще і біблійна
історія, про пастуха та його отару вівців. Одна із
цієї отари відривається. Пастух все ж, знаходить її
і повертає назад до цієї отари. Всі вівці у повному
складі. Щасливі. Кінець історії.

Чомусь мені особисто не хочеться прямувати у
повному складі. Можливо мені це і не потрібно.
Ну й що, що вовк зжере мене ВІВЦЮ, але я ніколи
не дізнаюся… якщо не спробую втекти із цієї
отари.

Ось така була моя заДУМКА:)