Скелет у сумці

Єва сидить навпроти і Алекс уже пів години тупо витріщається на неї наче вона – єдине що його непокоїть і мені здається брат забув, що Марк, тут, у кафе біля Єви. На жаль мій брат безнадійний.
Гарненька худа шатенка обережно потягнула руку у сумку, відкрила її і обличчя зблідло, вона швиденько її закрила, і на силу мені посміхнулася, а вже потім повернулася у розмову хлопців наче нічого не сталося.
Але ж я помітила те що сталося з Євою і мені понад усе хотілося відкрити її секрет і поставити її в дурному світлі перед Алексом.
Я сказала брату, що вийду, а по дорозі прихопила її сумку. Коли я при відкрила то помітила знайому річ… це був мій щоденник моя інтуїція буяла, а коли сумку було відкрито я вже була певна що це він.
І ось я уже біла, як стіна позаду мене, я зрозуміла що в нього зламаний замок, а сторінки обписані піратськими прапорами, що є явним признаком читання. Мій щоденник ЧИТАЛИ.
Я поклала щоденник і повернула сумку Єві. Коли я всілася Марк-хлопець-іграшка Євочки) підморгнув мені посміхаючись своєю коронно-хитрою посмішкою. Я певна що винний у присутності мого щоденника у сумці Єви був саме він, Єва до цього непричетна. Але я могла вдати що все ок, хоча мій брат все ж таки прочитав мій вигляд.
-Поль, як ти, все добре, сонце?
-Братан не парся за своє “маленьке-сонце”.
-Макс заткнися, Поля така бліда, що мені навіть стає її жаль, хоча … ні, не жаль — Єва хитро посміхалася.
-Відв'яжіться зі мною все ок!
Я дістала телефон і написала про все своїй нп- Софі, вона примчала в кафе через 5 хв.
-Привіт люба, і стерво, і витріщака і-і-і Алекс !- мій брат їй подобався і я була цьому рада.
-Чого ти приперлася?-Єва, як раз збиралася іти, але коли прийшла Софа враз почала знімати верхній одяг.
-Та, так прийшла по подругу і хлопця…тобто її брата-Софа вся зашарілася.
Коли всі вже розійшлись я помітила смуток Єви, це було вкрай незвично. Як мінімум Єва ніколи не плакала при Полі.
-Єво!
-Поліно, ти ще тут? Вибач, щось в око потрапило.-Єва втерла сльози і відійшла.
-Єво, емм… з тобою все добре?
-Ні, розумієш у мене важке життя. У мене немає друзів і-і люблячого хлопця- Зараз мені було дивно бачити Єву заплаканою.
-А як же Марк?
-Він зі мною заради популярності-Єва залпом допила залишки кави і зайнялася кашлем, ковтаючи сльози.
-Кинь його, він того не вартий і доречі у тебе є один друг і хлопець, якому ти подобаєшся!- хоч я й не хотіла щоб Алекс був з НЕЮ, але…нехай.
-Ти про кого, хто мій друг? Хоча…а-а зрозуміла ти маєш на увазі себе і Алекса – зазвичай вона зневажала мене і брата, але зараз…вона вимовила його ім’я, як це зазвичай робила Софія.
Час ішов Єва ставала добрішою, кинула Марка, почала стосунки з братом. А щодо Софи, то вона знайшла собі хлопця і закохалася. Мій щоденник Єва в той же день і сказала що нізащо б не читала його.
А я…закохалася в хлопця- брата Софії- Ніка і в моєму житті вже не було неможливого, чи чогось такого що я хотіла але не мала. Я мала: популярність, справжню любов і головне друзів-родину. Хоча звісно можна і більш спокійне життя.

З найкращими побажаннями!
Вaша Поля!